(Слова В. Орешок, музика Н.Дудченко)
Дзвінкою струною дзвенить, послухай,
Пісня ровесників завтрашніх днів,
Щоб запалити дитячі душі,
Вогню не шкодуй, вогню не шкодуй.
Юність поспішає, як весняний ранок,
Злетіти і помчати на крилах зорі.
Ти в дорогу не даруй їй рад мудрих -
Політ подаруй, політ подаруй.
В дорозі не шукай ти дороги легкої,
Дозволити не смій короткий привал.
Рух, рух без зупинки -
Ось ідеал, ось ідеал.
І тільки тоді на планеті чудний
Ти зможеш прожити, не рахуючи року,
І з Юністю вічно залишитися юним -
Тільки тоді, тільки тоді.
Ось так починається спокійний і душевна розмова, який робить нас краще і більш вимогливим - до своїх вчинків, до своїх оцінок. Робить нас друзями і Орлят.
Кому було сьогодні добре від нашої роботи?
Ми обговорюємо біля багаття все, що відкрилося одне в одному і в собі. Як впорався черговий командир дня і вибираємо командира на наступний день.
Вечірній вогник - це відверта розмова. Можна і похвалити, і посварити, але ніхто не ображається, бо все слова - правда, все - від чистого серця і тільки з добрими намірами. Негласне правило вогника: говори правду або мовчи. І ще один важливий момент: вогник - це хвилини єднання загону, тому ті, хто дійсно прийшли спілкуватися, сідають ближче до центру кола, щоб свічка освітлювала їхні обличчя, а ті, хто з якихось причин хочуть не показувати всім свого настрою, - відсуваються у тінь. На вогнику є дві священні "речі" - це вогнище і пісня. Полум'я і заворожує, і робить всіх рідніше і ближче.
Але ось одного разу, літнім ранком раннім
Над злий Каперні червоні зметнулися вітрила
І скрипка рознеслася над океаном.
Очі не три, адже це ж не сон,
Адже червоне вітрило, правда, гордо майорить
Над бухтою, де відважний Грей знайшов свою Ассоль,
Над бухтою, де Ассоль дочекалася Грея.
А поруч кораблі з далеких країн
Тягнули до неба щогли, немов руки,
І в кубрику на кожному самотній капітан
Курил, зітхав і думав про подругу.
З улюбленою легше хвилі борознити,
І сіль морську легше є на пару.
А без любові на світі неможливо було б жити,
І сірим став би навіть червоне вітрило.
З повагою, Шевельова В.С .. рководітель МО, учитель вечірньої школи №12 с.Заозерное Хабаровського району Хабаровського краю
Вечір бродить по лісових доріжках,
Ти, адже теж любиш вечора,
Почекай поки ще трошки,
Посидимо з товаришами біля багаття
Що чарівний задушевної пісні,
І мовчання в відблисках вогню,
Немає на світі злаз твоїх чудесней,
Що дивляться задумливо так на мене.
Бачу цілий світ в очах тривожних
В цей час на березі крутому.
Не дивися ти так необережно,
Я можу подумати що-небудь не те.
Слідом за піснею покличуть хлопці
У невідомі ще краю,
І тоді над крилами заходу
Спалахне яскравою зірочкою мрія моя.
З повагою, Шевельова В.С .. рководітель МО, учитель вечірньої школи №12 с.Заозерное Хабаровського району Хабаровського краю
Шоф е ри Орлёнка
(Слова Г. Якерсон, музика В. Моделя,
виконують А. Савінов і І. Кірєєв)
Тікає дорога з Туапсе,
Від швидкості плавиться бітум.
Автобус, як супутник, летить по шосе,
Виводить орлят на орбіту.
Приспів:
Закручені в кермо кілометри,
Стирає гуму щебінка.
Попутного вітру вам,
Попутного вітру,
Шофери Орлёнка.
Тікає дорога, і день за днем
Штурмує шофер перевали.
Він тільки на мить повертається в будинок,
Щоб тут же в дорогу спочатку.
Нехай від рейсів далеких в вухах гуде
І руки звисають як батоги,
Шофери Орлёнкавсегда попереду,
Як напис коротка: "Діти".
Приспів:
Закручені в кермо кілометри,
Стирає гуму щебінка.
Попутного вітру вам,
Попутного вітру,
Шофери Орлёнка.
(Слова В. Крапівіна, музика Ю. Устинова,
виконують А. Савінов і Ю. Козлова)
Синій Краб, синій Краб
Серед чорних скель в тіні -
Синій Краб, він приснився мені уві сні.
У нього вісім лап,
Дві величезні клешні
І срібні зірки на спині.
Рибалки ловлять риб,
Китобої б'ють китів -
Справою зайняті з ранку і до ранку.
Тільки я з тієї пори
Забути про все готовий -
Все затоку шукаю, де водиться мій краб.
- Так навіщо він тобі,
Цей страшний звір морський?
З ним в біду дуже просто догодити!
У нього жахливий вигляд,
Він, напевно, отруйний -
Ні зварити його, ні в банку посадити.
- Сто ночей не засну,
Буду думати все про нього,
Буду думати, буду плавати і сумувати ...
Мені б тільки поглянути
На нього одним оком,
Просто так - подивитися і відпустити ...
З повагою, Шевельова В.С .. рководітель МО, учитель вечірньої школи №12 с.Заозерное Хабаровського району Хабаровського краю