Зберегти або розірвати відносини. Ця дилема в вашому повідомленні звучить як вибір між:
- незадоволеним бажанням спілкування з близькими, з тими, хто нагадує про ваших батьків, природною готовністю і допомогою племінниці, ощзущеніем відкидання і використання з їх боку
- повним розривом відносин.
При цьому ви пишіть, що ваші родичі готові підтримати вас морально, але ввічливо відмовляють вам в якихось інших проханнях про допомогу. Можливо, мова йде про матеріальну допомогу. Однак ви сприймаєте це як "використання". Вам самій важко відмовляти, і відмова може для вас одначать тривогу. пов'язану з розривом відносин. Відмовити - розірвати відносини.
Ви очікуєте допомогу, підтримку, розуміння, але ви також очікуєте, що інші (і ваші родичі в першу чергу) повинні ставитися до цього так само, як і ви - тобто - ніколи не відмовляти ні в чому.
Зараз, коли вони відмовляють вам, ви відчуваєте якісь образи, незадоволеність, хочете висловити їх. Але є питання - чи дійсно все це відноситься до дядька з тіткою? Або це (а так зазвичай і є) - все в боьшей мірі відноситься до тих, хто ближчий до вас:
- до ваших батьків?
За простим причин - ваші батьки фактично не можуть вже допомогти і підтримати вас. А чоловік - з якоїсь причини теж не робить це в достатній мірі. І ця незадоволеність і образа шукає свій вихід. І знаходить його в тому, що родичі беруть участь у відносинах настільки, наскільки можуть самі, в той час як вам хочеться більшого.
Тому я думаю, що розмова про ваші почуття і переживання, роздуми про те, до кого дійсно спрямовані ваші почуття образи (за те, що вас залишили) - краще провести з чоловіком. А ще краще з психотерапевтом, щоб захистити і зберегти відносини в родині. почуття ваших близьких і їх бажання допомагати вам так, як вони вміють.
Ланько Володимир Віталійович, психолог Харків