Уїнстон Черчілль біографія коротко, книга і цікаві моменти

Попередня ↔ Наступна

Уїнстон Леонард Спенсер-Черчилль - один з видатних британських політичних діячів, військовий, літератор, який отримав в 1953 році Нобелівську премію з літератури.

походження

Деякі британці досі вважають його найвидатнішим представником нації. Біографія Черчілля сповнена цікавих моментів, за якими можна судити про певні риси характеру цієї незвичайної людини.

Черчілль народився в 1874 році в сім'ї герцогів Мальборо-Спенсер. Його батько був відомим політиком, а мати - американкою з дуже багатої родини.

Освіта

У віці 8 років Вінстона віддали в початкову школу Сент-Джордж, потім перевели в школу сестер Томсон в Брайтоні. У 1886 році відправили до престижного Харроу, в армійський клас. Потім він навчався в Королівській військовій академії, яку закінчив у званні молодшого лейтенанта.

Військова служба

Якщо слідувати короткій біографії Вінстона Черчілля, то 1895-1897 роки були присвячені військовій службі, журналістській роботі та подорожей. Він встиг послужити на Кубі і в Індії, звідки перший раз виїхав в США. Він брав участь в придушенні повстання пуштунських племен (згодом видав свою першу книгу «Історія Малакандского польового корпусу») і в придушенні махдістского повстання в Судані (події описані в британському бестселері «Війна на річці»).

1899 році Черчілль подав у відставку, але в цей момент почалася англо-бурська війна, і він вирішив взяти участь в бойових діях в якості кореспондента газети «Морнінг пост».

Ця компанія була жорстокою і небезпечною. Черчілль встиг побувати в полоні, бігти; бури оголосили за його голову нагороду. Ці події стали відправною точкою його політичної кар'єри: в Британії у нього з'явилися прихильники, які гідно оцінили його героїчна поведінка.

Політична кар'єра до Першої світової війни

У 1900 році він вперше потрапляє в Палату громад, балотуючись як консерватор, але з 1901 по 1903 роки він відходить від «рідної партії» через розбіжності в поглядах з її лідерами. У 1904 році переходить в Ліберальну партію. У 1905 році він став заступником міністра у справах колоній, а в 1908 році - міністром торгівлі і промисловості і почав співпрацювати з Девідом Ллойд-Джорджем. У 1910 році Черчілля призначили міністром внутрішніх справ, а в 1911 році - Першим лордом Адміралтейства.

Перша світова війна

Між 1914-1919 роки кар'єра Черчілля зробив кілька запаморочливих витків: він був і командувачем сухопутними військами і, після Дарданельском операції і відставки з поста лорда Адміралтейства, військовим полковником, і міністром озброєнь, і військовим міністром, і міністром авіації. Фактично він ініціював створення британської танкової армії, спланував «Десятирічну доктрину», був прихильником повномасштабної інтервенції в Радянську Росію з метою «задушити комунізм в зародку».

Між 1920-1939 роками

У період між двома світовими війнами Черчілль продовжив політичну кар'єру, перейшов в консервативну партію, пережив період повної політичної ізоляції, повернувся до літературній праці.

Черчілль був затятим противником союзу з Німеччиною і Гітлером. вважаючи це безчестям. Після підписання Мюнхенської угоди їм фактично була передбачена війна.

Друга світова війна

З 1939 року Черчілль знову займав пост лорда Адміралтейства, а з 1940 був призначений Георгом IV прем'єр-міністром. Народ вітав це призначення: політик був неймовірно популярний. Він кілька разів зустрічався з американським президентом Т. Рузвельтом. а потім став активним членом Антигітлерівської коаліції, співпрацюючи з Й. Сталіним.

Останніми роками

Після війни самими знаменними подіями в кар'єрі Черчилля прийнято вважати фултонской мова (1946 рік), яка фактично ініціювала початок Холодної війни, призначення на посаду прем'єра (1951 рік), отримання від Єлизавети II титулу «сер» і здобуття Нобелівської премії з літератури (1953 рік ). У 1955 році він пішов у відставку, а в 1964 році останній раз був присутній на засіданні парламенту.

Помер політик в 1965 році від інсульту.