Плюшкін всім своїм виглядом і недружньої зустріччю настільки спантеличив Чічікова, що він відразу не міг придумати, з чого почати розмову. З метою заручитися підтримкою похмурого старого і отримати для себе вигоду, Чичиков вирішує спробувати подіяти на нього такий барвистою мовою, в якій з'єднувалися б і повагу до господаря, і ввічливість самого Чичикова і його вміння втілити свої думки в пристойну для культурної людини книжкову форму.
Початковий варіант намічений був Чичикова такий: «начувшись про чесноти і рідкісних властивості душі (господаря), ... почёл боргом принести особисто данину поваги». Варіант цей був миттєво відкинутий, тому що це було вже занадто. Морально-психологічний характер свого «вступу» Чичиков заміняє господарським (це і конкретніше, і ближче до справи) і каже, що, «начувшись про економію його і рідкісному управлінні маєтками, ... почёл за борг познайомитися і принести особисто свою повагу».
Коли Плюшкін з перших же слів показує роздратування і починає скаржитися на свою бідність, Чичиков спритно повертає розмову до своєї мети: «Мені одначе, казали, що у вас більше тисячі душ».
І наступну жёлчную репліку Плюшкіна, де той мимоволі торкнувся гарячки, яка виморила у нього мужиків, т. Е. Як раз теми, що цікавить гостя, Чичиков уміло підхоплює і знову-таки веде прямо до того, що йому потрібно, але зовні поєднує це з виразом участі: «Скажіть! і багато виморила? ». Чичиков поспішає дізнатися число і не може приховати радості від майбутньої наживи. Звідси: потік питальних пропозицій: «Скільки числом. Ні ... Дійсно? Цілих сто двадцять? »
У ньому заговорив ділок, і Чичиков забув навіть про висловлення співчуття. Однак скоро він схоплюється і вирішує з'єднати висловлення співчуття з практичною справою, викладаючи все це шанобливо, кілька навіть книжно: «Для задоволення вашого я готовий і на збиток». «Ми ось як зробимо: ми зробимо на них купчу фортеця». «Будучи подвигнут участю ..., готовий дати». «Я раптом збагнув ваш характер. Отже, чому ж не дати б мені ... »
Недарма Гоголь двічі тут говорить про Чичикова так: «виявив готовність». Один раз Чичиков навіть буквально повторює слова Плюшкіна: «За дві копієчки пристебніть, будьте ласкаві». Таким чином, спостереження над промовою Чичикова, як і інших головних героїв поеми, переконують в тому величезному майстерності, яким володів Гоголь при змалюванні персонажів засобами їх індивідуальної мовної характеристики.
Мовна характеристика є блискучим засобом розкриття не тільки центральних героїв, а й другорядних персонажів поеми. Гоголь в такому досконало володіє мистецтвом мовної характеристики, що й другорядні персонажі наділяються виключно виразною, міткою, тільки їм властивою промовою.
Інші твори за цим твором