Озеро Яльчики - найкрасивіше марійське озеро!
Озеро Яльчики, Марій Ел
Слово Яльчики походить від чуваської слова Елчек, яке позначає маленьке село. Яльчики єдине значуще озеро ГПНП "Марій Чодрі" у якого назва має тюркські корені - у більшості озер Марій Ел - марійські назви і часто закінчуються на яр / ер, марійською означає озеро.
Озеро Яльчики, Марій Ел
Є також інша версія тюркського походження назви озера - Від слова Ял, з татарського - відпочинок, тобто Яльчики - означає: місце відпочинку.
Також є і Марійська версія походження назви озера - від слова:
Ял - село, словом ялче - раніше називали сільського людини, селянина, наймита, що працює на землі.
Слово Чек - з марійського - межа, межа, тобто слово Яльчики - означало межа села, біля села, озеро на околиці.
Неясно, чому з досліджень І.С. Галкіна і О.П. Воронцової назву Яльчики чуваського походження? Хоча по-марійська ця назва означає те ж саме, явно перший поселенець Деуш - був марі, так як багато гірських марі йшло з правого берега Волги в лісову сторону, а їх місце заселяли чуваші і російські.
Таким чином, Марійська версія назви звучить більш правдоподібніше.
(МОСТИК МІЖ ВЕЛИКИМ І МАЛОЮ Яльчики), озеро Яльчики
Озеро знаходиться в південній частині Марій Ел (басейн р. Ілеть), має площу:
- Великий Яльчики - 1,29 кв.км.
- Малий Яльчики - 0,54 кв.км.
Озеро характеризується складної лопатевої формою, що виникла на водному розвилці потоків, що пішли в пісок і підстилають закарстованниє породи. Результатом закарстовиванія з'явилися дві лінії провальних улоговин, розташованих між собою під кутом. Одна смуга карстових провалів має протяжність із заходу на схід 1600 м і ширину від 35 до 180 м, з найбільшими глибинами до 35 м (східний кут).
Друга смуга карстових провалів - довжиною 1200 м, при ширині від 75 до 325 м, причому зйомка глибин показала, що є дві великі карстові западини з глибинами 32 і 27 м.
Озеро Малий Яльчики, Марій Ел
Озеро Яльчики складається з двох озер, Великий і Малий Яльчики, з'єднаних каналом, який періодично висихає влітку. Від Казані до Яльчики приблизно 47 км.
Озеро Яльчики, Марій Ел
ПЛАН ОЗЕРА Яльчики І ОКРУЖНОЇ ДОРОГИ - карта озера Яльчики
Яльчики - одне з найкрасивіших озер Республіки Марій Ел. Краса чарівність і велич цього озера просто незвичайні.
Озеро Яльчики, Марій Ел
А ось інформація про село ДЕУШЕВО (Яльчики), що розташовувалося неподалік від озера.
Неіснуючий нині населений пункт.
Село перебувала на відстані 1 км на схід від с. Емеково, центру Емековского територіального утворення.
За дослідженнями І.С. Галкіна і О.П. Воронцової назву Яльчики чуваського походження і означає "озеро у села".
Офіційний варіант Деушево утворений від імені одного із засновників села.
За розповідями старожилів з Чувашії з містечка Яльчики переселився людина на прізвище Деуш в ліс, близько болота, недалеко від с. Емеково. Село назвали Деушево, а знаходиться недалеко озеро назвали Яльчики.
Легенда свідчить, що раніше озеро Яльчики було великим лугом. Там місцеві жителі косили траву. Одного разу влітку в самий сінокіс, коли вже стояли копиці, раптом цей луг опустився і почала підніматися вода. Люди розбіглися, але на одній копиці залишився лежати немовля, який потонув.
Село розросталася. Будинки будували навколо маленьких боліт. У 1859 році в селі Деушево Чебоксарского повіту Казанської губернії перебували 23 двору, проживали 89 чоловіків, 96 жінок.
За підсумками перепису населення 1897 р в селі налічувалося 320 чоловік. Після революції 1917-1918 рр. село входила до складу Помарской волості Краснококшайского кантону. У той час в селі перебували 117 дворів, в яких проживало 283 чоловіки, 292 жінки.
Малася на селі кузня.
У той час також був водяний млин, яка перебувала при впадінні річки Сізінер в озеро Яльчики. Ця млин називалася Карпушкін млин. Іван Олександрович Богачев працював мельником на цьому млині до 1963 року. На млині обдирали, мололи зерно, вили шерсть. У 1966 році млин закрили і перевели в село Мікушкіно.
Озеро Яльчики, Марій Ел
Озеро Яльчики, Марій Ел
Недалеко від Яльчики розташоване озеро Глухе - 1,5 км.
Інформація взята з сайтів:
ПАНОРАМА ОЗЕРА Яльчики ВІД ЄВГЕНА БЕГОВАТОВА І ФОТО РИБОЛОВЛІ НА Яльчики
Озеро Яльчики, Марій Ел
Озеро Яльчики, Марій Ел
Озеро Яльчики, Марій Ел - рибалка на Яльчики
Мережі і вський там хитрощі браконьєрські. = Терміни давав би некволі і охорону прибережної зони природних місць. соотвествнно .. (сил замало і часу)
величезна кількість машин, гори сміття, зіпсований ліс і підлісок.
бідну рибу чим тільки не ловлять!
Штурман Арчі пропонує закрити Глухе для машин хоча б на 1 рік,
я був там в піонертаборі Валя Котик в 1977-1982гг. тоді рибу можна було добре зловити на вудку, завжди на вуха вистачало, нині, звичайно, зовсім не ті часи, але ловиться.
до речі, окремі скани сторінок книги Озера МАССР у мене є - але не все, можу послати!
До Вас на козі НЕ подскочешь, Может хватит подорожувати по одним і тим же місцях? Адже скільки ще незвіданих місць! Ну, на приклад, у нас в Чувашії є таке місце в лісі. де в роки революції розстріляли 500 ченців. Церква була закинута, але вже тепер років 10 там все відновлено, приїхали монахи з Нижнього Новгорода. Зараз там 3 купальні зі святими джерелами і озеро, що від них утворено рідкісної краси. Ще у нас в Чувашії є місце на закруті Сури, де зупинявся Пугачов, біля старого села. Є дуже гарне місце на березі річки СОРМ, а якщо проїхати в бік Васільсурска, можна відвідати село Сумки з просунутим попом і джерелами, а також Хмелівка з красивим видом на Волгу і церква.
хотілося б і до чувашам!
ймовірно вийде поїздка в Козьмодемьянськ по правому березі Волги, але на літо вже громаддя планів - тому планувати складно.
Але було б цікаво дізнатися що ще у вас там є?
може напишіть детальніше.
Не знаю, чи були Ви на Великий Кокшага, в районі села Кокшамари? Це на кордоні з Чувашії, трохи не доїжджаючи ГЕС. Треба з траси повернути ліворуч. У цьому селі стоїть пам'ятник якомусь відомому Марійському композитору. Треба минути село зліва, там на розвилці доріг в лісі буде лежати мармуровий камінь з написом, що на цьому місці до революції проходила сходка незадоволених бокорашів лісу, далі одна дорога йде до піонерському табору, але треба повернути ліворуч, тоді потрапляємо на крутий берег Б. Кокшага, звідки відкривається прекрасний вид на Заволзькі дали.
Наступним пунктом зупинки міг би служити Чоловічий монастир зі святими джерелами і купальнями, що знаходиться по дорозі до Козьмодемьянськ, якщо їхати до Великого Сундирь, минаючи Чебоксари. Про це я писала трохи вище.
Далі, в тому ж напрямку знаходиться гора Аламнер, де розташовувалося стародавнє городище, але це вже на кордоні Марійки з Чувашії. Я списалася з Бортякова, з листом закинула кілька фото з пейзажів моїх і дочок. Вид з цієї гори відображений на одному з них. До речі, Андрій попросив збільшити фотки з метою їх розміщення на сайті, але чи то у нас це не вийшло, не знаю, але не привіту, ні відповіді.
Далі можна відвідати Козьмодемьянськ, там поряд з музеєм архітектури є ще й музей Остапа Бендера, хоча Васюки більш схожі на Васильсурск. Може просто жителі Козьмодемьянска більш пожвавішали, створивши у себе музей.
Повернувшись трохи назад і звернувши з траси направо, в бік Васільсурска, можна вийти на село Сумки. Там прямо на березі Волги знаходиться церква, село затопило, залишилося буквально кілька будинків. З берега, майже навпроти видно Шереметьєвський палац в Юркове. По дорозі до Церкви треба перетнути невеличкий струмок, на схилі яру, що над ним височіє напівзруйнована стела, де на вершині раніше височів двоголовий орел. За словами місцевих аборигенів, це була межа володінь Русі і Татарської хана. Уздовж струмка тягнеться заросла густою кропивою поляна, за якої гора, облямована лісом, зі схилом на південь. На ній гріються на сонці сотні жирних бабаків, місце малодоступною. Храм відомий в окрузі його настоятелем. В цю церкву ходять навіть з Юркове, коли встане лід, приїжджають з далеких республік. Батюшка читає думки на відстані, в цьому ми самі переконалися, а екстрасенси бачать свесящуюся навколо нього ауру. Років 5 тому біля храму відкрили джерело з купальнею, який освячував Головний священик з Йошкар Оли.
Далі, якщо рухатися вздовж Волги, можна потрапити в селище Хмелівка, що частково теж підтоплено, на березі Волги знаходиться мальовнича церква. Ви вже писали, що там було виявлено стародавнє городище.
Повернувшись назад в Чувашії, можна звернувши направо від траси, потрапити на річку СОРМ, ось воістину мальовниче місце, вона красива з усіх положень, це недалеко від м Ядрин.
Піднявшись від ЯДЕРНОЇ вгору за течією Сури, потрапляємо на її закрут, піднесене місце на березі річки, де стояло колись військо Пугачова, там теж закладено пам'ятний камінь. До речі, вгору за течією цієї красивої річки, недалеко від м Алатир, що на кордоні з Мордовія, є майже тайгові місця, де в 70-і роки минулого століття знімався фільм "Дерсу Узала".
Якщо, через Хиркаси проїхати до іншої трасі на Казань, що йде через Тюрліх, можна відвідати село Абашево, біля Чебоксар, де проводилися розкопки древніх стоянок людей, там теж знаходяться кілька купалень зі святими джерелами.
Рухаючись далі, в сторону Казані, можна також відвідати церкву зі святими джерелами і купальнями в Канашський районі, вона знаходиться недалеко від траси на крутій горі, вид обладнаний, як в садибі Миколи Островського на батьківщині Снігуроньки, що на лівому березі Волги, навпроти Кінешми.
Але я Вам показала зразковий маршрут без зайвих кругаля. Хоча, якщо після Новочебоксарска, або Абашева звернути на трасу в бік Марпосада, можна відвідати с. Шоршели - батьківщину космонавта №3 Андріяна Ніколаєва, де є музей космонавтики зі справжньою орбітальної кабіною і особистим скафандром космонавта. Там же в селі знаходиться каплиця з прахом земляка-космонавта.
Якщо рухатися далі по трасі, можна згорнути до Марпосаду, який знаменитий тим, що його відвідувала Катерина друга. Гора на березі Волги, де вона відпочивала, так і називається "государева гора". Місцеві подейкують, що в честь неї був в місті розбитий парк, і якщо подивитися на нього з висоти пташиного польоту, можна прочитати напис "Е - 2", висаджену деревами.
Ну ось це маленька дещиця того, що я Вам хотіла повідомити, буду вдячна за відгук, а якщо зв'яжетеся з Лоцманом і скажете, в чому проблеми з фотографіями, буду вдячна подвійно.
Якщо їх відкрили - це і гарна, і не добра новина. Рекреація цих озер навряд чи трапилася за настільки короткий період. І він (період) непорівнянний з часом засіранія цих озер безсовестнимі відвідувачами.
знайшов ще одну версію походження назви озера Яльчики -
вікіпедія:
За даними марійського фольклору назва озера сходить від імені богатиря Ялче, який проживав в цій місцевості.
Фестиваль відкриває двері для учасників і гостей в затишному і гостинному спортивно-оздоровчому таборі Політехнік, на березі теплого. кристально-чистого, чарівного і неповторного за красою озера Яльчики.
Нововведенням фестивалю в цьому році стало заснування нової номінації для дітей до 14 років (включно). Необхідність спеціальній номінації для дітей виникла внаслідок великого числа талановитих дітей, охочих випробувати свої сили в конкурсній програмі.
Родзинкою фестивалю є те, що табір надає можливість комфортного відпочинку з розміщенням в затишних будиночках і першокласним спортивним харчуванням в їдальні. А для любителів туристичного відпочинку і їжі «з димком» - місця для наметів з можливістю розпалювання багать.
Жителі Емековского сільського поселення Волзького району Марій Ел створили, напевно, одну з найбільш незвичайних казкових новорічних майданчиків цієї зими - Яльчінское Лукомор'я. Тополя, тимчасово «перетворений» в дуб, хатинка на курячих ніжках ...
Загалом, майже всі як у віршах Пушкіна. Про це порталу marpravda.ru розповіла бібліотекар Емековской сільської бібліотеки Г.В. Токмалаева, яка надіслала фото цього дивовижного куточка республіки.
- У переддень Нового року - самого доброго свята, якого з радістю і надією однаково чекають і діти і дорослі в Волзькому районі був оголошений конкурс на найкращу майданчик підготовлену до цього свята. Не залишилися осторонь і мешканці вулиці Яльчінской (колишнє село Деушево) Емековского сільського поселення.
І закипіла робота з ранку до самої ночі, в якій брали участь від малого до великого. Ідея оформити ялинку за твором О. С. Пушкіна виявляється виношувалася майже 5 років, цьому сприяло саме розташування головної героїні Новорічного свята. Висока, розмашиста ялина, вік якої близько 200 років, була прикрашена різнокольоровою електричною гірляндою, красивими іграшками, саморобними кольоровими прапорцями, верхівку увінчала велика зірка.
І ось настав довгоочікуваний день визначення переможця конкурсу. З самого ранку біля хокейного майданчика запалилися багаття з великими котлами, в яких готувалося частування для гостей, розкинулися столи з самоварами і млинцями. До призначеного часу, до призначеного місця стали збиратися селяни в ошатних маскарадних костюмах і запрошені гості, звучала завзята музика. Під'їхало журі конкурсу, і захід пішло по приготовленого сценарієм, в якому брали участь всі: і дорослі, і діти. Головними героями свята стали казкові персонажі - Баба-Яга, Кощій Безсмертний, Лісовик, Соловей-Розбійник, Іван Царевич і, звичайно ж, Дід Мороз зі своєю онучкою Снігуронькою, які прибули на ялинку в красивих санях з дзвінкими бубонцями запряжених конем. Дитячої радості і захоплених вигуків не було меж. Журі було вражене масовістю і масштабністю даного свята. Але на цьому захід не закінчилося, воно продовжилося далі. Були й жартівливі конкурси, і катання на крижаній гірці і казкових санях Діда Мороза, і фотосесії з казковими персонажами.
Хочеться висловити величезну подяку всім жителям села Деушево, які підтримали, стали учасниками і спонсорами цього свята і, особливо, сказати від самого серця велике спасибі організаторам за все цього - сім'ям Спиридонова, Єфімовим, Васильєвих, Ізібайкіних, Пушайкіних, Семеновим, Орловим, Тимофєєвим і Дідові морозу. Побільше б таких ініціатив і їх підтримки односельцями. Такі добрі і радісні заходи зближують людей. Супер-Ялинка вдалася! Запрошуємо всіх бажаючих подивитися на казку Пушкіна - по-яльчінскі, - розповідає Г.В. Токмалаева.