В кімнаті сиділи четверо.Трое чоловіків і одна женщіна.Мечта, Віра, Мета, Воспомінаніе.Худощавая дівчина в акуратній спідниці олівець і у синій блузі нервово поправляла руді і не слухняні пасма волос.Мужчіна в сірому костюмі, і з розпатланим волоссям закрив обличчя руками , і здавалося плакал.Другой чоловік повільно потягував сігару.І лише один з усіх спав.
Дівчина різко встала, потім знову села.Заламивая куточок спідниці, вона щось бормотала.Парень з сигарою спостерігав за нею поки нарешті не вимовив.
-В чому справа мрія?
Холодні і заплакані очі втупилися в чоловіка.
-Ах Мета, якби тільки знав як зараз сложно.Так мало людей у яких збуваються мечти.Все хочуть вирішити проблему чарівним чином, але все відмовляються вірити в диво.
Чоловік який плакав опустив руки на коліна і взяв зі столу яблоко.Откусів краєчок, хлопець поклав яблуко на місце.
-Я розумію тебе, Мечта.Воспомінаніе бувають часом такі чудовіщние.Все частіше люде доводять себе до депресії, не слухають серце і просто страдают.Не розумію я цих людей!
-А у мене все добре-сказав чоловік з сігарой.Каждий раз коли він докурював одну відразу починав другую.Зачем йому це, ніхто не понімал.Но ще ніколи його не бачили без сигарети або трубки в зубах.-Мені особисто все подобається-не вгамовував брехати той.
-Звичайно-сказав Спогади-зараз цілі досягають дуже бистро.Но ось яким способом? Ти не знаєш, а ось я пам'ятаю.
-Знаю-сумно зітхнув Мета-Але так не хотілося знать.Поетому і курю.Надеюсь що нікотин зруйнує залишки мозку.
-Вірі зараз найскладніше-сумно прошепотіла дівчина-Він спить і дуже давно.Не вже чи. не вже? Це трапиться? чуть було ридаючи говорила Мрія.
-Так-відповів Спогади-Скоро він і зовсім розчиниться.
У кімнаті повисла гробова тішіна.І лише легке посопування Віри чулося і звучало по всі кімнаті, і навіть в їх сердцах.Как відлуння.
-Що буде з нами? -проізнесла Мрія.